Андрій Красніцький – кандидат в депутати обласної ради Вінниці – знову йде штурмувати електоральні вершини в його безкомпромісній боротьбі з аграрної мафією, яка старається не пропустити до ради непідконтрольних собі обранців.

У 2019 Красніцький вже боровся за мандат, але тоді аграрне лобі, застосувавши абсолютно всі форми законної і незаконної боротьби з ним, здобуло тактичну перемогу. Андрій не здався, бо не здавався ніколи, і сьогодні сповнений рішучості дати жителям області свого представника в законодавчому окрузі. Настала пора, щоб депутат представляв людей, а не інтереси аграрної мафії.

Побачивши Андрія Красніцького в списку кандидатів, у аграрних лобістів і їх прихвоснів очі полізли на лоб. Молода людина (а Андрій народився в 1987 році) не просто не здався, але знову кинув виклик прогнилій системі – і, очевидно, що з моменту останньої кампанії він зміцнів, став більш впізнаваною фігурою. Красніцький керує юридично-земельним союзом «АЛЬЯНС», центром нерухомості «Альянс-інвест», іншим бізнесом і все це ретельно вибудовував, не вступаючи в партії, не йдучи на корупційні компроміси з органами влади.

У період попередньої виборчої кампанії «мочили» Красніцького у всю і були впевнені, що політична кар’єра того загублена остаточно. І прорахувалися. Андрій виставив свою кандидатуру і навіть отримав зі старту підтримку партії «Батьківщина», проте брати партквиток принципово відмовився. У облраду він йде захищати інтереси вінничан в першу, другу і третю чергу.

Спроби «зламати» кандидата силою вже мали місце. У липні пролунав дзвіночок – нардеп Кучер збив на автомобілі волонтера штабу Андрія Красніцького, ледь помітив символіку кандидата. На допомогу постраждалому Красніцький – людина, що не володіє імунітетом, дахом і якимись високими зв’язками – поспішив особисто і, спільно з іншими волонтерами громадського руху, блокував автомобіль агресора до приїзду правоохоронних органів. На жаль, тоді владні «понти» допомогли Кучеру уникнути покарання. Потім були й інші випадки тиску, але Красніцький вперто продовжував кампанію.

Про своє висунення кандидат говорить лаконічно – владі терміново потрібно оновлення, омолодження і зміни. Влада закостеніла і забронзовіла настільки, що втратила останні рефлекси щодо запитів суспільства. Між народом і владою встановився режим розмови безправного з глухим і сліпим – останнє, що можна робити в такій ситуації це миритися з положенням. Красніцький визнає, що раніше і сам не завжди ходив на вибори, тому що в зміни не вірив, але, як то кажуть, допекло. Бізнес, сім’я, допомога дітям і людям, що воювали на сході країни – ось що становило його життя. А навколо ситуація деградувала і в якийсь момент сили закривати очі і миритися не залишилося.

Ситуація в Україні не змінювалася, не змінювалися обличчя влади, обранці і чиновники просто пересідали з одного крісла в інше, а корупційна карусель набирала все нових обертів. Чиновники зримо багатіли, поки вся країна зримо біднішала.

Рішення йти на вибори не було спонтанним або на авось. Красніцький віддає собі звіт в тому, що йде зрушувати гори і ламати обговорені в закуліссях домовленності. І вже цим відрізняється від всіх інших, адже міг би сидіти на місці і далі займатися бізнесом або і зовсім виїхати з країни і не знати горя.

Основа основ бачення і програми Красніцького – це проведення розумної політики, в першу чергу в аграрній галузі. Він не соромиться називати речі своїми іменами і йти проти тренду. Відкриття ринку сільськогосподарської землі – це катастрофа, оскільки немає запобіжних заходів від продажу землі іноземцям через підставні схеми за участю українських компаній. Земля може виявитися в руках олігархів-спекулянтів, в тому числі – з країни-агресора. Неадекватно і обмеження на продаж землі в одні руки в розмірі аж 200 000 га! Це означає, що всі землі Вінницької області можна сконцентрувати в декількох руках. І ні в одній країні світу таких правил немає і бути не може, оскільки подібне є смертним вироком малому та середньому фермерству.

Чи не є таємницею, що корпораціям-гігантам українська земля потрібна тільки як місце для вирощування сировини, в той час як правильна сівозміна і екологія йдуть на другий план. Оцінка вартості землі проведена халатно і не відповідає реальності, а значить зі старту готується схема з викупу активу за дешево. Красніцький має намір ініціювати створення державного фонду, який зможе викуповувати приватні паї за ринковими цінами в тих власників, які хочуть продати свою землю.

Першим же кроком кандидат бачить негайне зняття з розгляду всіх законопроектів і скасування всіх прийнятих владою актів про відкриття ринку землі та прийняття рішення про продовження мораторію на продаж ще мінімум на рік. Після чого, ще раз провести оцінку ринку і в разі прийняття рішення про його відкриття, почати з створення жорстких механізмів, які не дадуть можливості олігархам спекулювати на скупці-продажу землі, забираючи у людей їх власність за копійки, як наслідок, позбавляючи пересічних українців володіти своїм майном і заганяючи їх за межу бідності.

Взагалі ж Красніцький пропонує дивитися на всю земельну тематику крізь зовсім іншу оптику. Навіщо продавати, якщо можна самим розвивати і на цьому заробляти? Тому його гранд-ідеєю є створення Всеукраїнського координаційного центру при уряді з відділеннями в кожній області для вироблення стратегії розвитку фермерства, малого та середнього сільгоспвиробництва. В цьому випадку змінюється не просто весь заіржавілий уклад агарної галузі, а з’являються внутрішні стимули для його розвитку, створюються нові робочі місця, зростає клас малого і середнього підприємництва, який, на секундочку, становить основу економічного процвітання країн Західної Європи і США.

Фірми-гіганти – це добре. Але середній клас – основа основ. Саме над його створенням Красніцький і пропонує зосередитися. Навіть якщо це не подобається аграрній мафії.