Михайло, Владислав, Анастасія, Павло, Антон, Олексій, Антоніна, Ілля — у родині Ольги та Віталія Струтинських, які мешкають у селі Первомайському, восьмеро дітей — шість хлопчиків і дві дівчинки. Багатодітна мати зізнається, що завжди мріяла про велику родину. Але свою мрію подружжя реалізувало незвичним шляхом — вони взяли під опіку шістьох дітей.

Як Тоня стала сестричкою

Першим малям, яке з’явилося у родині Ольги та Віталія, була півторарічна Тоня.

-Нам повідомили, що родичка чоловіка народила дівчинку і залишила її у пологовому відділенні. Ми вирішили провідати маля. Поїхали кілька разів і прикипіли до дівчинки душею. Було боляче бачити крихітку, від якої відмовилась мати. Ми давно мріяли про дівчинку і в кожного з нас закралася ідея забрати Тоню, але ми боялися зізнатися одне одному про це. Та врешті серце не витримало, почали розмову і зійшлися на тому, що треба забирати дівчинку до себе, — розповідає мама Ольга.

Так у двох рідних синів Ольги, Михайла та Олексія, з’явилася маленька сестричка. А через деякий час зателефонували з сільської ради, де мешкала мати дівчинки, й попросили взяти на літо до себе трьох братів та сестричку Тоні. Діти приїхали з інтернату на літні канікули, а виявилося, що на них там ніхто не чекав.

 

Подружжя Струтинських відгукнулося на прохання та відчинило двері свого дому для дітей.

-Ми забрали їх без речей, одягу. От в чому були, посадили в машину і привезли додому, — пригадує жінка. — Вони ціле літо прожили у нас, а коли прийшов час повертатися у дитячий будинок, вишикувалися на подвір’ї і кажуть, що чим ми гірші за Тоню, не віддавайте нас у дитбудинок. І тут наші серця знову не витримали, ми забрали і їх до себе.

Але на цьому історія з усиновленням не закінчилася. Рік тому родина дізналася, що мати-зозуля народила ще одного хлопчика, від якого також відмовилася.

Подумали, де п’ять ложок знайшли, там і шоста знайдеться. Не можна розділяти сім’ю. Нашим дітям добре, а їх кровинка десь буде пропадати у дитбудинку?  Так в нас з’явився Іллюша, якому на той час лише виповнився рік. Зараз — це улюбленець всіх.

 

Під час розмови дворічний Іллюша встигає провідати бабусю, яка працює у шкільній їдальні, накрутити десятки кіл навколо нас та ще й підняти галас навколо сміття на асфальті, яке наполягав прибрати до смітника.

-Я дуже рада за своїх дітей, за їх сім’ю, — каже мама Віталія Любов Василівна. — Вони змогли дати тепло, любов дітям, яким цього не вистачало.

Чуття єдиної родини

Ні Ольга, ні її чоловік Віталій жодного разу не пошкодували про своє рішення. Хоча, як зізнається жінка, на початку спільного життя були і сльози відчаю, і страх, що з цього нічого не вийде. Три роки тому Владиславу вже виповнилося чотирнадцять, Насті — тринадцять, Павлові — десять, Антонові — сім. Діти частину свого життя прожили в дитячому будинку, звикли дбати лише за себе.

-Ми часто розмовляли з ними, пояснювали, що ми одна сім’я, що потрібно підтримувати одне одного, допомагати, — пригадує жінка. — Виникали проблеми і в побуті, навіть в елементарних правилах гігієни. Але ті всі труднощі вже позаду.

 Фото з сімейного архіву

Тепер велика родина Ольги та Віталія живе дружно. Разом ділять усе. Якщо потрібно попрацювати, стають до праціІ, і відпочивати також відправляються разом. З екскурсіями відвідали багато куточків України.

-У нас домовленість з дітьми, що вони гарно вчаться, а ми заробляємо гроші, і якщо наші можливості співпадають з їхніми успіхами — в нагороду отримують подорож, — розповідає сімейні секрети Ольга Струтинська. — І працюємо ми також разом. Настя допомагає по кухні — за нею посуд. Хлопці пораються по господарству. Я і чоловік з багатодітних родин. Нас у сім’ї було троє, у чоловіка — п’ятеро. Ми звикли допомагати один одному, і тепер навчаємо цьому своїх дітей.

Виховання батьків приносить успіх.

-Це дуже гарна сім’я, — каже директор Калинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.- гімназії Олена Ілуєва. — Діти завжди охайні, доглянуті. Батьки дбають про них, про їхній розвиток. Усі діти відвідують гуртки та мають своє захоплення.

Танці, футбол, мови — у кожного своє захоплення

Життя родини Струтинських не назвеш легким, адже прогодувати, одягнути, зібрати у школу та дитячий садок потрібно сімох діток.

-Щодня ми купуємо чотири, п’ять буханців хліба, окрім цього ще й багато печу, діти дуже люблять випічку, а я люблю готувати, — про сімейні будні розповідає Ольга Струтинська. — Окрім цього щодня по два- три рази закладаю прання, добре, що у нас машина-автомат на вісім кілограмів. Тримаємо господарство: город, живність. Усе, як в усіх.

Сім’я живе у селі Прилуцькому, що за кілька кілометрів від Калинівки, і щодня їм доводиться відвозити дітей в Калинівку у школу. Для цього навіть придбали автомобіль на сім місць. Тепер місця вистачає усім.

А після уроків у кожного з дітей своє захоплення. Мама Ольга про кожного може розповідати годинами, знає до дрібниць уподобання та захоплення.

Першокласниця Тоня захоплюється танцями, відвідує танцювальний гурток у районному будинку культури. Має вже кілька медалей за перемогу у конкурсах.

П’ятикласник Олексій вивчає англійську мову, займався плаванням.

Антон, який навчається у шостому класі, любить спорт, захоплюється історичною літературою.

Восьмикласник Павло любить вишивати бісером, ліпити, а ще займається футболом.

А от Анастасія обрала для себе чоловіче захоплення — футбол. За прикладом мами Ольги — капітана третього рангу у відставці та тата Віталія — військовослужбовця Національної гвардії — дівчина мріє про військову кар’єру.

Владислав — учень Гущинецького вищого профтехучилища, а найстарший двадцятичотирирічний Михайло живе окремо, нещодавно одружився.

Усі діти зростають у любові батьків, один одного, і ця любов допомогла розкрити дитячі серця, зробити їх щасливими.

-Я сувора мама, тримаю дітей у дисципліні, а тато, то жаліє. Тато у нас пряник, а я батіг. Він як приходить з роботи чи повертається з відрядження, вони обліплюють його з усіх боків і обціловують, — посміхається Ольга. — Ми вчимо своїх дітей і багато чому вони вчать нас.

Джерело