У міру розмотування корупційного клубка навколо фірм-недоробок Вікторії Галицької, яка вже не знає на кого спихнути ганебне будівництво ЖК «Європейський», стрімко наближається момент істини, коли Закон і його представники скажуть своє вагоме слово у вигляді остаточного вердикту. Аферисти-будівельники дуже добре відчувають, як під їхніми дупами смалиться, і кидають свої останні резерви на те, щоб якось уникнути відповідальності, спихнути її на кого-інде. 

Згадаймо хронологію побрехеньок: Галицька, яка не стала депутаткою Верховної Ради, вирішила перевзутися в повітрі і, так би мовити, злегка і дуже умовно покаятися на антикорупційному форумі. Покаялася вона вкрай химерно: з її слів слідувало, що без корупції вона будувати не може і не вміє. Потім з’ясувалося, що взагалі-то фірми Галицької брали на себе зобов’язання перед вкладниками, і суд підтвердив, що ці зобов’язання є базовими під час розгляду відповідальності сторін. Розуміючи, що по-дурному вгрузла ще глибше, Галицька виписує у Вінницю журналістську групу, щоб та провела «розслідування», в результаті якого шляхом нехитрих маніпуляцій з відеофайлами сфабрикували репортаж, де люди нібито претензій до забудовниці не мають, попри те, що  не можуть нормально жити в куплених у Галицької квартирах.

Слідом «розслідування» доповнюється скандалом, коли з’являються записи повного виступу знедолених, які прямим текстом звинувачують Галицьку в афері. І далі забудовниця робить свій «хід конем», коли один з її підручних і партнерів намагається переписати на себе квартири в Могилеві-Подільському, які закладені під зобов’язання завершення робіт в ЖК «Європейський». Хитрого бізнесмена арештовують, на його підтримку проводиться вкрай сумнівна акція підгодованої молоді, яку ще й встигають ошукати, не виплативши обіцяного гонорару за участь в мітингу.

І ось на полі битви з’являються останні, але серйозні, резерви. Дещо запізно, якщо брати за хронологією, у скандал вписується недавно обраний у Вінниці від партії «Слуга народу» депутат Максим Пашковський якого вінничани люблячи називають «Бабусин пиріжечок».

Ще в четвер, 6 лютого, він у стінах парламенту відкрито звинувачує мера Вінниці і міськраду в ігноруванні проблем вкладників, а вже через кілька днів закликає вкладників йти саме до мера з проханням бути арбітром, мовляв, голова – людина шанована і авторитетна.

"Слуга народу" нардеп Пашковський у Вінниці вийшов до народу з приводу афери із Європейським кварталом… Було голосно, відверто і гаряче! Бо депутатів мало хто любить в Україні… Тим більше, коли ти вчора разом із скандальною забудовницею скликав антикорупційний форум… А тут виявляється, що без квартир залишилось 320 родин. Втім, головне, що проблема Європейського кварталу нарешті перейшла в публічну площину, в ній вже задіяний нардеп, поліція, прокуратура та преса… Далі буде. Більше подробиць в 33kanal.com

Posted by Roman Kowalski on Sunday, February 9, 2020

Пашковський – настирливий, кожне друге речення починає зі слів, що він тут не абихто, а юрист. Але потім виявляється, що сам парламентарій розслідувати справу і виступати від імені вкладників не збирається, каже, хай краще цим усім займеться адвокат депутата, тобто фактично юрист юриста.

На старті виникає запитання: чому депутат, який вважає себе юристом, дозволяє собі з’являтися в футболці з написом про те, що у вінницьких будівельних скандалах винна людина, щодо якої немає вердикту суду?

Це для професійного юриста якась зовсім неюридична форма розгляду справи. Це треба бути ну ду-у-же поганим юристом, аби таке собі дозволити. По-друге (знову запитання до компетентності обранця), чому вирішенням проблеми навколо ЖК «Європейський» мусить займатися абихто, але не правоохоронні органи? Прокуратура, МВС та інші уповноважені для вирішення таких питань державою органи – це їхній конституційний обов’язок перед Законом і громадянами, в першу чергу, постраждалими.

Але Пашковський якось дивно наполегливо намагається відвести тему функцій правоохоронних органів убік якихось «рішал» за зачиненими дверима. Ось і адвоката свого пропонує, щоб той порішав. Ось і сипле словами, що треба мера в справу вплести, бо мер авторитетна людина. Меру Вінниці має бути приємно, що його цінують і кличуть на допомогу. Але навряд чи мер схвалить і взагалі зрозуміє, коли його ім’я звучить поруч зі словом «авторитетний». Авторитетні в Україні зовсім інші люди, і прийнято суспільство від них захищати. Однак Пашковський гне свою лінію: без авторитетних людей будівельний скандал не вирішиться. І дуже показово, що на зустріч з ошуканими вкладниками він приходить в оточенні «тітушок», які присутні не тільки в залі, але й по периметру будівлі. Це стара і по-своєму авторитетна практика, коли є явна мета чи не насильно людям на вуха навішати локшини. А «тітушня» має простежити, щоб за це оратору не дали по писку.

Зворотний бік пропозицій Пашковського, крім заклику авторитетів, підозрілий: нікому невідомий адвокат повинен отримати необмежені повноваження говорити від імені людей. А якщо він почне банкрутувати фірми Галицької? Адже банкрутство обнулює зобов’язання забудовників. До речі, Галицька на зустріч вранці заїжджала, але говорити з людьми не залишилася, а депутат потім пішов в незізнання: мовляв, не знає, де вона і що вона. Але щоб його слова і пропозиції звучали переконливіше, нардеп виписав із Києва радника цілого заступника міністра внутрішніх справ, який, мабуть, мусив своїм авторитетом притиснути незадоволених. 

А незадоволені були – це всі люди, що стали жертвами афери. Люди не мовчали, пригадавши оратору все. Їхній аргумент залізобетонний: гроші вони давали в руки Галицькій, значить вона мусить відповісти за взяті зобов’язання або повернути кошти, компенсувавши простої, збиток і т. д. Це не питання авторитетних «рішал», радника заступника міністра МВС (він, до речі, пообіцяв принципове і неупереджене розслідування справи, а також покарання винних) або ще когось із Києва. Справа проста та зрозуміла, але сьогодні вона насилу рухається не тому, що немає «авторитетних» арбітрів, а тому що Галицька всіляко чинить опір. А поява Пашковського – частина цієї стратегії опору і затягування.

З’явився вінницький депутат лише після того, як підручному забудовниці Климюку не вдалося провернути крадіжку квартир в Могилеві. Ось тут, напевно, численні покровителі схеми сполошилися, коли ввірвати активи не вдалося. Поліцейські спрацювали як треба, ставши на захист тих, чиї права порушені. Хоча далі ніяк не можуть спрацювати інші органи, тому що Климюку ніяк не пред’являть підозри з боку прокуратури. Але хочеться думати, що це просто бюрократична тяганина, а не відбілювання нечистого на руку ділка.

Пашковський вилазить зі своїми ініціативами, і, на подив, вони спрямовані не на вирішення проблеми людей, а на затягування процесів. Зазначаємо як факт: Пашковський проблеми людей вирішувати не збирався від самого початку. Депутат все норовив вивести на те, що треба Галицьку залишити в спокої, що люди мусять ще потерпіти і взагалі пред’явити свої претензії мерії. Виходить, що весь скандал у Вінниці для Пашковського – не більше, як таран проти міської влади. 

Це дуже підла витівка – зробити мера крайнім в аферах забудовників, каналізувавши в потрібному напрямку невдоволення ошуканих. А де тут, питається, інтереси людей? А цих інтересів немає! Пашковський вирішує питання аферистів, спільно з ними таранить мерію, зміщуючи увагу знедолених. Далі або вішають усіх собак на мера, або просто дають аферистам можливість тишком усунутися. Але як Пашковський конкретно бачить вирішення проблеми людей? Ніяк. Він лише констатує, що проблема є, а далі перестрибує на потрібну йому хвилю – на удар по мерії Вінниці.

Неприємно, що в «Слугу Народу» просочуються такі ось депутатські кадри, прикро, що їм довіряють представляти Вінницю – найкраще місто України та чудову і перспективну область. Люди почали розуміти, що помилилися у виборі, що Пашковський не представляє їхні інтереси, що йому виборці потрібні лише для того, щоб вирішувати свої політичні завдання, а ЖК нехай добудується якось сам.

Але змовники прорахувалися – люди не піддалися. Люди відстоюють свою правду, не боячись ні великих чинів і звань, ні тим паче тітушок. Люди дійшли до того, що їм відступати нікуди, і під їхнім натиском починають відступати аферисти. Справу треба дотискати справедливо, навіть якщо на боці аферистів депутат Пашковський, тітушки і примарні авторитетні «рішали».