В Одесі успішно працює підприємство, яке виготовляє холодильні установки. Велика частина виробів експортується у країни Євросоюзу. Продає компанія свою продукцію й в інші країни світу.

Розташовується виробництво у кількох цехах.

– Зварюють деталі в іншому приміщенні. Адже це зварювання нержавіючих деталей проводять аргоном, – розповідає начальник виробництва підприємства “Айсберг” Олександр Тухма. – У виробництві також використовують чорну листову та оцинковану сталь. Є спеціальна гальванічна лінія, по якій деталі переміщаються до фарбувальної установки. Якщо фарбувати іншим методом, то фарба злазить вже за півроку. Замовили на Хмельницькому заводі виготовити нам автоматичний маніпулятор.

Щоб покриття було якісним, на виробництві використовують порошкову фарбу. ЇЇ розбризкують з пульверизатора, щоб фарба лягла рівномірно. А після фарбування деталі виробів запікаються у спеціальній шафі. На виробництві вже створили більше 300 модифікацій вітрин. Адже для різних продуктів потрібна інший варіант вітрини.

– Для молочних продуктів потрібна плюсова температура, для м’яса — мінус. Субпродукти повинні знаходитись тільки у металевих шафах, – розповідає слюсар-складальник холодильного обладнання Сергій Ушаков. – Все робимо так, як хоче замовник. Можемо зробити висувні шафи для зручності покупців та продавця абощо.

В складальному цеху знаходиться лабораторія, де проходять випробовування кліматичні пристрої для холодильних установок. Завдяки цим пристроям можна встановити певну вологість, температуру тощо.

 

Підприємство ще з 2008 року розпочало відкривати європейські ринки.

– Європейський ринок важкий, складний, але його треба освоювати, – говорить Генеральний директор ком панії “Айсберг” Олег Антоненко. – Звісно, ми брали до уваги досвід країн, що вже вийшли на європейські ринки. В нас є свої дилери в Румунії, Австрії, Нідерландах. До війни 10 відсотків наших виробів йшло на Росію, тепер переорієнтували все на інші країни. Зараз конкуренція на європейських ринках колосальна. Там дуже цінують енергоощадне обладнання. Отже, енергозбереження має бути в основі всієї продукції. Клієнти з кожної країни мають свої вимоги

– Наприклад, з Румунії замовлення приходить через консалтингову фірму. Питають: “Електротени є? Яка температура кипіння?” Якщо відповідь їх влаштовує, розмовляємо далі, – зауважує пан Антоненко. – Також особливу увагу приділяють озоноруйнуванню. Щоб всі елементи холодильної установки мали менше впливу на навколишнє середовище.

За словами Генерального директора, середня заробітна плата на їх підприємстві — 12 тисяч гривень. І вона трохи вища розміру середньої зарплати по Україні.

– Для роботи на нашому виробництві практично ніде немає готових спеціалістів. Ми їх самі навчаємо, – говорить він. Вирощуємо кадри, а у нас постійно намагаються “вкрасти” спеціалістів  конкуренти. Наш інженери постійно розробляють новинки для обладнання. Я теж інженер, маю вже більше 30 авторських патентів на винаходи.

На підприємстві випускають: – пристінні холодильні вітрини; – гастрономічні холодильні вітрини; – теплові вітрини для гарячої кулінарії; – низькотемпературні вітрини для заморожених продуктів; – мультикомпресорні холодильні установки та компресорно-конденсаційні агрегати будь-якої потужності; – системи утилізації тепла.

На Вінниччині підприємства теж намагаються вийти на європейські ринки. Наприклад, як повідомляє відділ комунікацій ГУ ДФС у Вінницькій області, протягом травня Вінницька митниця видала майже 500 сертифікатів EUR.1 (документ, який підтверджує європейське /українське походження товарів) на товари, що експортуються до країн Європейського Союзу. З початку року було видано 2273 сертифікатів, що на 748 більше, ніж у січні-травні минулого року. Тож маємо позитивну тенденцію зростання експортних операцій вінницьких підприємств.

Найбільше сертифікатів було оформлено до Польщі, Німеччини, Австрії, Нідерландів. Серед інших країн-партнерів – Литва, Румунія, Чеська Республіка. Минулого місяця до них додалися Італія та Швеція. Як і в попередні періоди, найбільше вінницькі виробники експортували заморожені тушки та частини курчати, жир тваринного походження, свіжі яблука, соєву олію та макуху.

Загалом, з 2014 року митниця видала вже 13 108 сертифікатів EUR.1. Статус уповноваженого (схваленого) експортера присвоєно 12 суб’єктам ЗЕД області.

За даними Головного управління статистики у Вінницькій області 44% зовнішнього товарообігу Вінниччини у січні–квітні 2019р. належало країнам Європи. Так, обсяги експорту товарів до цих країн становили 191 млн.дол. США, і зросли порівняно з січнем–квітнем 2018р. на 34,6%, а обсяги імпорту з них складали 111 млн.дол. і зросли на 19,1%. Зовнішньоторгівельні операції підприємства області здійснювали з партнерами із 34 Європейських країн. Провідними торгівельними партнерами підприємств Вінниччини були експортери та імпортери Польщі (74 млн.дол.), Румунії (39 млн.дол.), Німеччини (37 млн.дол.), Іспанії (27 млн.дол.), Італії (26 млн.дол.), Нідерландів (19 млн.дол.), Литви та Сербії (по 10 млн.дол.), Австрії та Франції (по 9 млн.дол.), Чехії (8 млн.дол.) та Бельгії (6 млн.дол.). Особливим попитом в країнах Європи користувалися продукти рослинного походження, а саме: кукурудза (227 тис.т на 36 млн.дол.), основні покупці якої були Іспанія, Нідерланди, Німеччина; соєві боби (11 тис.т на 4 млн.дол.) – Греція; пшениця (14 тис.т на 3 млн.дол.) – Італія. Олія соняшникова (40 тис.т на 27 млн.дол.) експортувалась до Іспаніі, Італії, Польщі; соки (9 тис.т на 6 млн.дол.) – до Австрії; цукор (12 тис.т на 4 млн.дол.) – до Іспанії, Італії; масло вершкове (480 т на 2 млн.дол.) – до Нідерландів; мед натуральний (1 тис.т на 2 млн.дол.) – до Литви; олія соєва (2 тис.т на 1 млн.дол.) – до Польщі; спирт етиловий (34 тис.дал на 1 млн.дол.) – до Латвії, Німеччини, Польщі. Деревина і вироби з неї найактивніше закуповувались Польщею на суму 30 тисяч доларів.

 

Джерело