Як служить калинівська нацгвардійка з незвичним ім’ям

Луміні Цісар — двадцять чотири роки, вона військовослужбовець Національної гвардії, молодший сержант, командує відділенням у військовій частині 3028. Зараз Луміна перебуває у Золочеві, у навчальному центрі НГУ, і сподівається, що після навчання отримає підвищення по службі.

У День Національної гвардії України Луміна Цісар розповіла Калинівка City чому обрала військову службу та як їй служиться у Національній гвардії.

З шкільної парти мріяла про військову службу

Своїм незвичним ім’ям Луміна завдячує бабусі, яка захоплювалася індійськими фільмами і запропонувала назвати онучку незвичним індійським ім’ям, яке означає світло, просвітлення. Однак ім’я — це не єдине, що відрізняє Луміну від багатьох дівчат-однолітків. Зі шкільної парти вона захоплювалася військовою службою.

-В одинадцятому класі нас вчили медицини, ми вчилися накладати пов’язки, а мені більше хотілося постріляти з хлопцями у тирі, вивчати військову справу, — розповідає молодший сержант. — Мій батько у молодості був військовим, він служив у спецназі, був миротворцем. Військову службу він залишив ще до мого народження, але десь, напевне, мені передалась любов до війська.

Тому після закінчення школи Луміна поступила на навчання у Національну академію прикордонної служби. Згодом перевелась на заочне навчання, працювала на цивільній роботі в офісі, а на вихідні займалася стрільбою, фізичною підготовкою. Посилено готувалася до служби пів року.

-Я обійшла вісім військових частин і лише у Нацгвардії мене погодилися взяти на службу. У війську якраз почалися гендерні зміни, і жінки на рівні з чоловіками отримали можливість обирати військову професію, — каже Луміна. — Я проходила службу у військовій частині 3053, яка дислокується у Хмельницькому. В мої обов’язки входило судове конвоювання. Кожен день були варти. Я супроводжувала підсудних на судові слухання, охороняла суди.

Луміна Цісар каже, що вона була першою жінкою, яку допустили до конвоювання підсудних. Допуск до варти отримувала у командира. Йому особисто здавала іспит на накладання кайданок, розбирання та збирання пістолета, спорядження магазину, знання обов’язків.

-У мене 156 сантиметрів зросту і сорок шість кілограмів ваги. Можете уявити, як підсудні реагували на мене, — жартує Луміна. — Дехто навіть жартував, що такі гарні дівчата їх ще не супроводжували.

Авторитет завойовується власним прикладом

У Калинівку Луміну привело кохання. Під час одного із змагань між нацгвардійцями дівчина познайомилася із офіцером з Калинівки Олександром Цісарем. З часом знайомство переросло у більші почуття і закохані побралися.

-У Калинівці, у військовій частині 3028, я починала санітаром-стрільцем, — розповідає Луміна Цісар. — А після навчання мене призначили командиром відділення строковиків.

Луміна Цісар переконана, що успіх керівника залежить від вміння завоювати авторитет у підлеглих.

-Якщо я дам наказ пробігти чотири кілометри, а сама не побіжу, мене ніхто серйозно не сприйме. Тому я на рівні зі всіма виконую всі завдання. Іноді влаштовуємо змагання на швидкість розбирання та складання зброї. Стараюсь хоч на секунду, але випередити підлеглих, — каже дівчина.

Під час змагань зі стрільби з пістолета Луміна Цісар виборола перемогу у своїй військовій частині. І у складі команди, яка представляла військову частину 3028, взяла участь у змаганнях Західного територіального управління Національної гвардії України, де команда калинівчан виборола третє місце.

Кілька місяців Луміні Цісар довелося виконувати повноваження своїх колег, які перебували в зоні проведення Операції об’єднаних сил, керувати ще двома відділеннями та взводом. Її успіхи помітило командування та направило молодшого сержанта на навчання.

У частині я — військова, лише за КПП — жінка

Луміна Цісар каже, що ніколи не шкодувала про вибір професії. І навіть жартує, що коли її ровесниці витрачають кошти на спортзали та тренування, вона робить це безкоштовно та ще й отримує за це зарплатню.

-Під час служби я, в першу чергу, військова. В армії немає поняття жінка ти чи чоловік, а є інше — можеш ти з цим впоратися чи ні. У нас є дівчата, які підтягуються на турніку більше, ніж строковики. Я можу одинадцять разів підтягнутися. Ми нарівні з чоловіками виконуємо наші завдання, а лише коли переступаємо поріг КПП — стаємо жінками, — каже нацгвардійка.

У вільний від служби час Луміна любить малювати і мріє про діток, які зроблять їх родину ще щасливішою.

Джерело