Втрата Вінницької області та самої Вінниці партією прем’єра Володимира Гройсмана буде найстрашнішим ударом для його «Української стратегії», та й взагалі по всіх політичних і неполітичних планах поки ще очільника уряду. Тому що якщо раніше з Києва було куди відступати, то тепер і відступати вже нікуди, тут без варіантів – лише тікати, не озираючись, кудись там, бажано за кордон. Гройсманівскі як можуть намагаються пропхати невпихуване в голови людей і довести, що хоча б на малій батьківщині прем’єра у нього все не так погано, є перспективи, є народна любов … Але якщо подивитися, що на-гора видають, то хочеш-не хочеш починаєш звикати до думки, що Гройсман та його партія – все, кінець і без варіантів.

Спроба тиражувати вирване із контексту «зручне» соцопитування – це тактика не нова. Але навіть при її застосуванні зв’язок з логікою мав би залишатися, повинна бути кореляція між умовно народною любов’ю і схваленням твоєї діяльності і т.д. Ну, не можуть українці, вінничани, умовно кажучи, любити прем’єра Гройсмана, душі не чути в ньому, бути готовими йому все пробачити і зрозуміти, і при цьому вважати його прем’єрство ніяким. Ну не може бути такого. Прем’єр хороший, та ось правління погане? Так на біса прем’єр таке правління здійснював і насаджував? Або плакав, але драконівські розпорядження віддавав, соціалку різав, перспективи вбивав?

Не від хорошого життя і світлих перспектив партія Гройсмана йде поперек здорової логіки і намагається довести, що, мовляв, ну хоча б в Вінниці ми чемпіони. Вибачте за грубість, але міркувати про лідерство на місцевому рівні, поступаючись «всього-то» в три рази (!) Партії «Слуга народу» – це якийсь абсолютно безнадійний оптимізм. Це вже йде на дно Ді Капріо у фільмі «Титанік», замерзлий, змерзлий, дійсно вмираючий думає, що ну зараз ще на пару десятків метрів на дно-то ляжу і почну спливати. З таких ситуацій не спливають, якщо тільки не горілиць.

Але тим не менш, факт залишається фактом, 11 відсотків партії Гройсмана намагаються видати за перемогу. І при цьому ще переконують, що у самого прем’єра в Вінниці якісь абсолютно нереальні 70% схвалення. Так, вибачте, при 70% схвалення Гройсман не в змозі свою партію підняти навіть трохи? Або вже підняв і ось досяг планки в ці самі 11 відсотків? Люди добрі, це ж фантастика, причому найдешевша, з поганим сюжетом і таким же сценарієм, діалогами, акторською роботою і т.д.

Українці схвалюють зміни, які безпосередньо пов’язані зі швидким відходом Гройсмана з поста прем’єра. Українців підбадьорив програш Порошенко, надихнула перемога Зеленського і саме тому вони чекають, що далі буде краще. А не тому що їм раптом милий та любим став Гройсман. І, до речі, рекомендуємо читати опитування до самого кінця – там люди якось не пов’язують майбутнє з чинним прем’єром. Зате прямо, недвозначно і без сумнівів пов’язують краще з президентом. Звичайно ж це важко прийняти тим, хто планував ще п’ять років посидіти в будівлі Кабміну, від’їдатися на народних харчах, порозповідати казок. Але народу якось не захотілося і далі нести витрати такої «чудовою» політики імені президента Порошенко і прем’єра Гройсмана. Петра Олексійовича на заслужену провели, а ось прем’єр Гройсман трішки затримався, але і його час настане.

Єдине, що можна прийняти за правду в викладі опитування, так це те, що кандидат, підтриманий «Української стратегією» якийсь час лідирував. Але не тому, що народу подобалося як він, ніби рукавички, міняв партії і погляди, а тому що контркандидата від партії президента не було, не було навіть на горизонті. Але з’явився Анатолій Драбовський, кандидат «Слуги народу», і електоральне поле почало різко змінюватися. Тобто, Володимир Зеленський опосередковано прийшов на Вінничину, показав, хто тут його однодумці і народ відгукнувся. «Слуга народу» впевнено тримає перше місце, а кандидати-мажоритарники впевнено підтягуються до результату партії. Це об’єктивний процес. Президент тягне вгору партію, партія тягне кандидатів. І тільки Володимир Гройсман, виходить, нікого і ніяк підтягнути вгору не може. Так як же так?

Ці обставини підтверджує такий іменитий експерт, як Володимир Коробов. Він наводить дані свіжого соціологічного опитування, за якими «Слуга народу» отримує у Вінниці аж 42%, а от партія Гройсмана – всього три. Тобто, і без кандидата від «Слуги народу» партія прем’єра поступалася в три рази. А як тільки кандидати з’явилися, пішла активна передвиборна кампанія, так показники «Українського вибору» зовсім скотилися і гройсманівскі поступаються «лише» в 14 разів. У 14 разів !!! Це не просто розрив, це прірва, яку не те, що не перестрибнути, її ніяк НЕ перелетіти. Це вирок всім переможним сентенціям прем’єра, всім його спробам довести, що не так вже все й погано. З такими показниками йдуть не в Раду. З таким результатом можна хіба що горбок красивіший на політичному кладовищі вибирати під могилу.

Немає і не може бути перемоги Гройсмана у Вінниці. Вінниця не жила окремим райським куточком окремо від України. Безжальний кабмін вбивав без розбору та Гройсман не пожалів навіть умовних своїх. А тепер намагається недостовірними цифрами та маніпуляціями показати зворотне. Настільки вже не дружити із математикою – це просто сором, особливо для Прем’єра.