Тарис Сич – бібліотекар, пацифіст, представник неформального руху хіпі, солдат ЗСУ. Після закінчення школи, він обрав професію бібліотекаря. Вінничанка Тетяна Дудник пригадує: такого незвичного колеги в неї ще не було. Звільнився з роботи Тарас після народження доньки. Її виховував сам. А ще через бажання подорожувати світом, розповідає колега Світлана Козловська. “Збирався їхати в Індію автостопом..”

З початком революції Гідності поїхав на майдан — звідти на схід України. Там Тарас Сич куховарив для бійців 25 мотопіхотного батальйону «Київська Русь». На позиції «Зеніт» під Дебальцево — куховарив для майже 4 десятків бійців. Харчі для бійців готував тричі на день. Після ротації не захотів залишати побратимів та повернувся до частини (попри вади здоров’я).

Був пацифістом, допомагав пораненим, зброю до рук не брав принципово. У лютому 2015 – го під час мінометного обстрілу — Тарас Сич загинув. Снаряд розніс кухарський намет. У вересні цього ж року його посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Похований на Центральному міському кладовищі, Алея Слави.

28 червня 2015 року у Центральному парку Вінниці пройшов фестиваль польової кухні пам’яті Тараса Сича. Відтоді його проводять щороку на День Конституції.

Джерело