Тараканівський форт, Дубенський форт, Нова Дубенська фортеця – найпоширеніші назви фортифікаційної споруди, яка розташована за три кілометри від Дубно і за півтора від села Тараканів Рівненської області. Офіційно закритий об’єкт перебуває у аварійному стані. Це майданчик для „диких” туристів, дігерів, бійців-екстрасенсів та гравців у пейнтбол. Вхід відвідувачам заборонено, проте на альтанці сидять люди, які представляються екскурсоводами та допоможуть не заблукати в трьох рівнях підземних військових лабіринтів.

Зовнішній мур, оточений земляним валом та “маскувальними” хащами борщівника, ховає кілька ходів всередину. Один, цікавіший, через тунель, але без ліхтарика туди краще не потикатись. Ще є прохід між стінами – там є помітна стежина, яка змійкою в’ється у тому ж борщівнику.

Тараканівський форт – дуже ефектна споруда. Потрапивши всередину, ви будете вражені. Це дітище кращого військового інженера Російської імперії другої половини ХІХ сторіччя Едуарада Тотлебіна. Після останнього поділу Польщі 1795-го року кордон Російської імперії змістився на захід. Дубно стало прикордонним містечком, але стара фортеця, яку у романах Гоголя намагався захопити Тарас Бульба, вже не мала фортифікаційного значення – фортифікаційні технології пішли далеко вперед.

Майже сто років російська адміністрація виношувала думку побудувати потужний форт на західному кордоні. Але спочатку була війна з Наполеоном, потім – Кримська війна, щось постійно заважало. І аж після поразки імперських військ у Криму форт біля Дубно почали будувати. Герой Севастополя й Плевни, військовий інженер Едуард Тотлебен зробив проект нового типу – муровані будівлі повинні були ховатись у товщі землі.

Саме так він зводив фортецю „Керч”, але та твердиня, яка мала оборонити вхід у Азовське море, так і не взяла участі у бойових діях, як фортеця. А от Тараканівський форт сповна відчув смак війни у період Першої Світової війни. Проте оборону в ньому тримали переважно ті, хто мав його штурмувати.

Австрійці захопили його без бою, а потім, у 1916 році, його штурмували ті, хто його будував – росіяни під час Брусилівського прориву. Тоді загинули дві сотні австрійських солдат, їхнє кладовище розташоване неподалік. А у 1920 році форт утримували поляки, які оборонялись від армії російського більшовика Будьонного.

В період Другої Світової війни бойові дії на території форту не велись, а після війни тут розміщувались військові склади. У 90-ті роки армія залишила межі форту, але із свого балансу споруду військові не зняли. Офіційно об’єкт під охороною, а насправді просто руйнується.

Зараз зруйновані стіни арок, насипи цегли та таблички “Прохід заборонено” нагадують декорації апокаліптичного фільму. Але, незважаючи на свій занедбаний вигляд, Тараканівський форт приваблює минулою величчю та дивовижним переплетенням підземних тунелів, що використовувалися для воєнних навчань та оборони.

На території форту до нашого часу збереглися діючі пастки, опинившись в якій, людина потрапляє в підземні ями. Саме тому пересуватися по цій території варто з обережністю.

Стіни Тараканівського форту розписані тими, хто в різний час відвідував це місце. Одним з таких є напис “1905” – експерти стверджують, що він справжній.

Ходять чутки, що в підземеллях німці проводили військові експерименти, в ході яких безслідно зникали люди. Нерідко можна зустріти мертвих тварин в покинутих арках споруди.

У вересні 2010 року українці і поляки спільно встановили на братській могилі польських стрільців, що обороняли форт від Червоної армії у 1920 року, пам’ятного хреста. Необхідні пошукові та відновлювальні роботи здійснили українські козаки з Рівного.

Джерело