Мене часто запитують про те, що нетривіального я б зробив у Вінниці, щоб дійсно вивести наше місто в незаперечні лідери України? Всі бачать, що зроблено в місті дуже багато. Прикладені не тільки адміністративні зусилля, щоб Вінниця була містом комфортним і сучасним – все це зроблено з почуттям любові і трепету до міста, інакше таких результатів б і не досягли.

Від мене, професійного спортсмена, що носить на плечах погони української армії, напевно, чекають почути якісь такі рецепти, в яких дзвенить метал, що я то зруйную, це зламаю … Але ні, Вінниця – це, безперечно, місто творіння. У Вінниці треба створювати і вирощувати.

Язик не повернеться назвати Вінницю провінцією. Як на мене, так місто може змагатися за якістю і рівнем життя з українськими «мільйонниками» і по цілому ряду позицій навіть дасть їм фору, а за підсумком все одно випередить і переможе. Не варто приховувати, що багато в чому це заслуга того, що наші, вінницькі, дослужилися до вищих державних постів і не забули про «малу батьківщину». І за це їм людське спасибі.

Динаміка розвитку в період уряду Гройсмана вражає і доводить, що навіть в умовах складної внутрішньої обстановки, браку ресурсів, коли на всіх рівнях влади працюють злагоджено, працюють цілеспрямовано – все виходить. Цей досвід ще не повністю осмислений, але, вірю, що і він буде гідно оцінений.

Драйвером змін в Вінниці був поступальний розвиток. Створення такої соціальної і економічної обстановки, коли розвиток був найвигіднішим і ефективним прикладанням зусиль, як простої людини, так і бізнес-об’єднань. Були огріхи, але вони не привели до хаосу, не дали звернути місту з колії розвитку. Власне, саме зупинка процесу розвитку і ризикує бути вироком всім досягненням не тільки останніх років, але і десятиліття.

На мій погляд Вінниця, як місто і містяни, досягла такого рівня, щоб в повній мірі впрягатися в рішення складних питань, що не вирішуються лінійними методами. Що я маю на увазі? Вінниця вважається першим містом країни за рівнем комфорту і деяким супутнім показниками. Але просто з осередку продуманої урбаністики та інфраструктури пора перевтілюватись в місто нових моделей розвитку. Наприклад я, спортсмен-професіонал, бачу великий і недооцінений потенціал в спортивній галузі. Спорт – це не тільки здоров’я, як таке, п’єдестали чи медалі. Спорт – це ціла наука, яка може допомогти перевернути ситуацію в багатьох областях.

Це і здоров’я містян, а особливо підростаючого покоління, це кілька годин звільнення батьків від нагляду за дітьми, це важливий інструмент для виховання характеру і особистості, це новий імпульс розвитку інфраструктури, це робочі місця, це науковий підхід в соціальній сфері, це, в кінці-кінців, гроші, які можна і треба заробляти місту від проведення спортивних змагань

Ряд дисциплін «прижилися» у Вінниці, але за деякими, наприклад, художньої гімнастики, починання більш, ніж скромні, як і по ряду інших перспективних видах. Адже багато дітей хочуть займатися спортом, який вони побачили в телевізорі чи інтернеті. Так чому ми не даємо можливість займатися їм тут і зараз? Спорт – це інвестиції в майбутнє. В майбутнє зрозуміле, стабільне і, безумовно, світле.

Спорт – це не примха. Вийде з ним і, вважайте, у Вінниці буде офіційно закрите таке складне питання, як створення стимулів розвитку молоді. За лекалами спортивних рішень можна успішно і ефективно реформувати і інші сфери, орієнтовані на молодь, створивши справді міцні бази для майбутнього міста, для майбутнього наших дітей та онуків.

Як бачите, така тематика, як спорт, має потенціал значно більший, ніж просто м’язи і здоров’я. І таких варіантів з нелінійного, але ефективного подолання перешкод на шляху розвитку Вінниці багато. Головне, щоб всі ми були єдині, щоб не дозволяли негідникам нав’язати нам хибний шлях, головне, щоб цілеспрямовано йшли вперед, підтримуючи і допомагаючи один одному.

Вінниці є що берегти. Успіхи міста незаперечні і видимі. Але Вінниця – це все ще недооцінений діамант. Ще кілька ювелірних штрихів, ще кілька точкових додатків зусиль і ми станемо справжніми лідерами України. Це не тільки моя мрія. Я чітко бачу, що у Вінниці є потенціал – економічний, соціальний, гуманітарний. І, звичайно ж, у Вінниці є люди, готові працювати в ім’я благих цілей. Я впевнений, що таких більшість.

Вінницею можна і треба пишатися, тому що це місто реальних справ, чистих вулиць, доглянутих дворів, налагодженої інфраструктури та гігантського потенціалу. Разом ми його розкриємо і примножимо. У нас все вийде.

Завжди Ваш,

Віктор Торкотюк