Минулого тижня у Тиврові відбулася чергова зустріч губернатора із жителями района.

Захід вийшов емоційним та гарячим. Жителі села Строїнці Тиврівського району дочекалися очільника ВІНОДА щоб донести проблему, яка для них є критичною.

На зустріч прийшли не проплачені крикуни чи провокатори. Серед учасників звичайні селяни, трударі, пересічні громадяни, яких багато в області. От тільки доведені до відчаю аферисткою Гурієвською та бездіяльністю держави. Вони стояли із саморобними плакатами з вимогою не дати шахрайці Гурієвській і далі наживатися на громадянах.

 

«Аферистка Гур’євська хоче відібрати в нас нашу надію» написано на одному з плакатів.

Ця фраза найточніше описує відчай селян, які прийшли по допомогу на зустріч із губернатором.

Проблема тягнеться ще з 2014 року, коли Олена Гурієвська сумнівним з точки зору закону та брудним з моральної отримала 50% уставного капіталу підприємства «Поділля». Річ у тім, що у фірми, яка виготовляє плодово-ягідні соки, які є майже у кожній крамниці в області та у багатьох містах України накопичилися багатомільйонні борги перед (о, диво!) підприємством Гурієвської, яке було одним з постачальників Поділля. Колишній директор фірми Андрій Слободянюк каже, що Гурієвська обманом та залякуванням змусила засновників віддати свою частку.

Робітники та власники земельних ділянок обурилися, протестували під ОДА. У конфлікті брали участь і УНА УНСО, і Правий сектор. Весь цей час люди намагалися повернути колишнього керівника на підприємство та налагодити його нормальну роботу.

У 2018 році селяни усунули шахрайку Гурієвську від керівництва, довівши незаконність її дій. З 2018 року Строїнецькими садами керують нові власники, нові інвестори.

Майже пів року тому шахрайка поновила боротьбу. Використовуючи свої корупційні знайомства, брудні схеми, напрацьовані роками Олена Гурієвська усіма силами намагається повернути собі контроль над підприємством. Люди нажахані перспективою повернення старих порядків. Претензії до колишньої очільниці чималі. Скаржаться строїнчани на те, що Гурієвська роками не видавала зарплатню, не платила податки, не платить людям за оренду паїв.

 

Чи не боїться гніву народного? Не боїться. Втекла у Вінницю та й по тому! Не з пустими руками, а прихопивши грошей, не виплативши людям ні копійки, навіть тим, хто на пенсію йшов.

За словами селян пані Гурієвська почуває себе панною, а людей вважає за кріпаків. Жодних прав, а лише одні обов’язки. На усі запитання відповідь як у Мєдвєдєва: «Дєнєг нєт, но ви дєржитєсь».

На щастя, на підприємство прийшов інвестор і люди почали знову отримувати зарплатню, роботи вестися робочі місця відкриватися. Підприємство забезпечує 50 постійних робочих місць та 200 сезонних. Селяни, які здають в оренду паї, отримують свої гроші.

Очільник сільської громади радий новому керівництву, інвесторам, оскільки люди працюють, зарплатню виплачують. До села повернулися з Польщі ті, хто поїхав на заробітки у пошуках кращої долі та працюють тут.

Ось приклад стабільності в кризу та успішний кейс із відновлення села, децентралізації та успішної роботи територіальних громад.
Та рейдерка не здається, усілякими шляхами намагається не дати працювати підприємству. Сьогодні у підприємства дві печатки, два менеджменти. Проти Гурієвської відкрито числені кримінальні провадження. Справа ходить судами. Як відомо, юридично це може вирішуватися дуже довго. І як показав нещодавній скандал із плівками судді Вовка, підтвердивши народне прислів’я про «закон як дишло…», у судах прості люди виграють рідко. Особливо коли проти них борються рейдери із суперсилою «бабло».

Гурієвська , здається, змогла об’єднати у собі найжахливіші риси, методи та підходи. Були й підкупи, і погрози, і рейдерство, і тітушки з арсеналом зброї.


Лише цієї весни за участі Гурієвської сталася подія, що обурила усю України (тоді ще захоплювати заручників не було трендом), коли вона з озброєними тітушками намагалася захопити будівлю на вул. Антоновича у Вінниці. Про це писали усі українські видання.

Ще один штрих до портрету Гурієвської – її безпринципність. Сьогодні у судах кредитори витребують у неї майже 200 млн. гривень. Двісті мільйонів, Карл!!! Саме таку суму винна аферистка різним установам. І коли під ногами змеля горить та кредитори хапать за горло, а від них не втічеш, оскільки серед них є серйозні гравці ринку, перед Гурієвсько постає проблема.

Звідки брати гроші? Звичайно ж обікрасти та  «кинути» селян. Нічого особистого, лише бізнес. Селяни ж кріпаки!

Селяни не можуть протистояти такій машині, але не здаються, а сподіваються на захист своїх законних інтересів. Вони не просять у держави грошей, не просять преференцій, а лише вимагають допомоги у боротьбі проти рейдерів та аферистів. Від того на чию сторону встануть державні мужі залежить і спокій у регіоні, а для губернатора вибір того, кому дістанеться яблуко розбрату схожий до вибору Паріса, після якого почалась Троянська війна.

Люди вірять у те, що вибір буде зроблено на їх користь. Кажуть, що не сумніваються, що новий губернатор Борзов, новий прокурор, новий очільник поліції підтримають звичайних громадян та покарають аферистку за усі скоєні злочини. А також не дадуть їй повернутися до шахрайства у їх селі.